Наші скарби - це наші діти,

Їх неможливо не любити.

Всміхається сонце привітно й ласкаво,

Цей день на планеті хай щастям сія.

Час радісно лине, змістовно й цікаво,

Добробутом повниться кожна сім'я.

Хай війни стихають від сміху дитини,

Душа очищається, серце співа,

А розум підносить крізь будні людину,

Порядність всю Землю нехай обійма.

20 листопада відзначається Всесвітній день дитини — свято, започатковане у 1954 році рішенням Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних націй. Саме ООН звернула увагу світової спільноти на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення умов для повноцінного розвитку.

Метою святкування Всесвітнього дня дитини є привернення уваги громадськості, організацій та урядових установ до питань, що спрямовані на практичну реалізацію заходів щодо забезпечення добробуту дітей в усьому світі.

20 листопада, у Всесвітній день дитини,, ми вітаємо всіх, хто своєю невтомною та самовідданою працею розкриває потенціал кожного вихованця і підтримує його на життєвому шляху!

Відтепер 21 листопада в Україні відзначатиметься День гідності і свободи.  У 2013 році Євромайдан в Україні почався 21 листопада, коли журналісти та небайдужі до долі країни громадяни вийшли на Майдан Незалежності в знак протесту проти відмови уряду Миколи Азарова від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Пізніше протести народу проти режиму Віктора Януковича були названі "Революцією Гідності". День Свободи в Україні відзначався 22 листопада починаючи з 2005 року згідно з указом президента Віктора Ющенка - у річницю початку першого Майдану, так званої "Помаранчевої революції"

28 листопада День пам'яті жертв Голодомору

Кожна людина, як і все свідоме людство, живе в трьох вимірах: учора, сьогодні, завтра. Вчора – це наша історія. Ми не знали її. А вона - бездонна,невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. І з тої криниці ми маємо
вичерпати багато солоної води, горя і сліз. Скликати живих до тих сіл і хуторів, до тих криниць і спільних ям, куди вкидали десятками виснажені тіла наших з вами бабусь і дідусів, матерів і батьків, братів і сестер.
. Вони приходять до нас невидимо і хочуть допомогти – душі минулих поколінь. Вони чекають, поки скажемо їм: за ваші муки, за вашу потоптану правду – простіть. Поминаємо, аби душі наші не ставали глухими й сліпими, аби обірвана нитка знову в’язалась. Ми запалимо вам поминальну свічку і ставимо хліб та коливо – може вам таки й видно все.